http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_39/Statti/29.pdf

Визначення факторів соціально-економічного розвитку підприємств

Недобєга О.О.,

Актуальність проблеми та її зв’язок з важливими науково-практичними завданнями. Соціальна стабільність та благополуччя населення держави головним чином залежить від рівня розвитку економіки й самодостатності регіонів. За роки реформ соціально-економічна диференціація регіонів України істотно посилилась. Тому регіональна політика має бути спрямована на згладжування нерівномірностей розвитку територій України і полягати в диференційованому підході держави до регіонів з різними соціально-економічними проблемами. Вирішення проблем зростання рівня соціально-економічного розвитку депресивних регіонів, підвищення рівня життя населення є неможливим без створення ефективної системи управління соціально-економічним розвитком кожного окремого підприємства. Без цього неможливо здійснити прогресивні зрушення в економічній і соціальній сферах, забезпечити зростання якості життя у депресивних регіонах. Першим кроком на шляху ефективного управління соціально-економічним розвитком підприємств є дослідження і систематизація факторів соціально-економічного розвитку підприємств, оскільки це дасть змогу в процесі управління вдосконалити систему управління виробництвом, більш раціонально використовувати наявні ресурси, підвищити активність працівників і т.п.

Аналіз останніх наукових досліджень з досліджуваної проблеми та визначення питань, що не вирішені. Як вже зазначалося у наших попередніх роботах [1, с. 68; 2, с. 156] соціально-економічний розвиток підприємства можна представити як сукупність кількісних і якісних змін, які забезпечують перехід підприємства до вищого соціально-економічного рівня в умовах дії різних факторів. Для здійснення діяльності, яка відповідала б сучасним темпам, потрібні технології і люди, які вміють ефективно здійснювати необхідні зміни [3, с. 38], які можна визначити як можливості, що відкриваються перед підприємством. До таких змін слід віднести: зростання обсягів виробництва і продуктивності праці, підвищення якості продукції, ефективність діяльності підприємства, зростання добробуту персоналу, підвищення його кваліфікації і професіоналізму, скорочення текучості кадрів, підвищення зацікавленості працівників в результатах своєї праці і тому подібне.

У загальному виді фактор – умова, причина, параметр, що здійснює вплив на економічний процес і результат цього процесу [4, с. 435]. На жаль, на сьогодні не існує єдиного підходу щодо факторів соціально-економічного розвитку підприємств, тому ми дослідили різні підходи до визначення факторів розвитку підприємств взагалі. Так, колектив авторів під керівництвом О.В. Козлової [5, с. 35] виділяє чотири напрямки групування факторів розвитку підприємства: з позицій макроскопічного уявлення підприємства, його цілей, типу розвитку і характеру факторів.

З позицій макроскопічного уявлення підприємства виділені дві групи факторів його розвитку: зовнішні, що відображають роль і місце підприємства в системі суспільного виробництва, а також тісну взаємодію зусиль суспільства і колективу у вирішенні загальних питань, і внутрішні, що визначені завданнями, поставленими перед підприємством  і складом його виробничих ресурсів.

Зовнішні фактори [6, с. 71] – це економічна ефективність взаємодії із зовнішнім середовищем, яка відображає здатність системи створювати затребувані у зовнішньому середовищі товари та послуги при допустимому співвідношенні вартості продукту, що виробляється, і витратами на залучення ресурсів. До зовнішніх факторів можна віднести економічну та соціальну політику держави, інституціональні механізми, інфраструктуру, структурні зміни в суспільстві та ін.

Внутрішні фактори [6, с. 71] – це організація виробництва усередині економічної системи, що визначається структурою, гнучкістю взаємодії елементів системи, ефективністю управління і використання сучасних технологій (підвищення продуктивності праці).

Відповідно до цілей підприємства відокремлено чотири основні гілки «дерева цілей» [5, с. 41]: економічну, соціальну, технічну і організаційну. Відповідно до цих напрямків і здійснюється розвиток підприємства. Виділення основних напрямків розвитку дозволяє управляти цим процесом на основі вивчення цілей і задач підприємства з позиції їхнього взаємозв’язку і взаємозалежності.

За типом розвитку відокремлюють інтенсивний і екстенсивний розвиток. Відповідно до факторів інтенсивного розвитку належать фактори, пов’язані з науково-технічним прогресом і кращим використанням виробничого потенціалу, гнучким виробництвом, направленістю на інтереси клієнтів і т.п. Екстенсивний розвиток здійснюється за рахунок збільшення кількості використовуваних ресурсів.

Класифікація факторів на якісні і кількісні має на меті виділи їхні якісні особливості і надати їм кількісну характеристику. Кількісні фактори розвитку [5, с. 46] – це обсяг і склад виробничих ресурсів підприємства, їхнє оптимальне співвідношення і структура, а якісні – це зростання фондовіддачі, виробництва праці, зниження собівартості одиниці продукції т.п.

К.Л. Астапов [6, с. 74] під факторами стабільного розвитку розуміє управлінські механізми, що використовують фундаментальні виклики для посилення власної системи і досягають високої внутрішньої ефективності. Серед таких факторів він виділяє: гнучку стратегію; оптимальне поєднання спеціалізації і диверсифікації, яке підкріплене набором компетенцій бізнесу; об’єднання компаній для синергетичного ефекту; створення нових товарів і ринків за рахунок передбачення потреб; пошук кращої практики управління; партнерські відносини з постачальниками та клієнтами; відхід від вертикальної інтеграції до горизонтальних зв’язків.

Т.А. Говорушко [7, с. 11] за часом і тривалістю впливу відокремлює реальні і потенційні фактори, а також постійні, тимчасові  і епізодичні. Реальні фактори існують у досліджуваному періоді і виявляються у процесі аналізу, а потенційні пов’язані з майбутнім періодом, в якому ймовірність їхнього виникнення можна спрогнозувати.

Як бачимо, є багато досліджень щодо класифікації факторів розвитку підприємств, однак не існує єдиного підходу відносно факторів соціально-економічного розвитку підприємств. Тому метою статті є визначення факторів соціально-економічного розвитку підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження  з науковим авторським обґрунтуванням отриманих результатів. Розглянувши основні підходи до визначення факторів розвитку підприємств, можна запропонувати наступну класифікацію факторів соціально-економічного розвитку підприємств (табл. 1). До існуючих підходів щодо класифікації факторів розвитку взагалі і соціально-економічного розвитку підприємств слід додати, що фактори можна класифікувати за характером впливу на стримуючі і стимулюючі. Так, до стримуючих факторів можна віднести  податкові, антимонопольні обмеження; орієнтацію підприємства на короткострокові цілі діяльності; застарілі технології; надмірну централізацію; опір працівників усіляким змінам і т.п. До стимулюючих факторів належать: законодавче стимулювання інноваційної діяльності; державна підтримка інвестиційної активності; використання нових технологій; стимулювання інновацій; демократичний стиль управління; добрий психологічний клімат у колективі; наявність умов для самореалізації потенціалу робітників і т.п. Також зовнішні фактори можна класифікувати на фактори глобалізації і макроекономічні фактори. Фактори глобалізації пов’язані зі станом світової економіки і процесів глобалізації, а макроекономічні фактори відображають політико-правове, економічне та соціальне становище у країні, а саме стан ринку праці і рівень безробіття, зростання інвестиційної привабливості країни, розвиток науково-технічної сфери, амортизаційну, цінову і податкову політику.

Таблиця 1

Фактори соціально-економічного розвитку підприємства

Крім того  макроекономічні фактори можна розділити на державні та регіональні, оскільки регулювання соціально-економічного розвитку регіонів є одним з пріоритетних завдань державного управління і основою становлення соціально орієнтованої економіки України, механізмом забезпечення  соціально-економічної стабільності держави.

З позиції впливу на роботу підприємства зовнішніх факторів можна виділити фактори загального та робочого середовища. Загальне середовище [8, с. 89] складається з елементів, які не пов’язані з підприємством прямо, але здійснюють вплив на формування загальної атмосфери бізнесу, створюють загальні умови господарювання. Робоче середовище – це середовище безпосередніх контактів організації, воно включає тих учасників ринку, з якими організація має прямі відносини або які здійснюють прямий вплив на організацію.

За можливістю регулювання фактори можна класифікувати на регульовані та нерегульовані. До регульованих факторів можна віднести головним чином фактори внутрішнього середовища: виробничі, організаційні, фінансові, кадрові та ін., до нерегульованих – політичні, правові, макроекономічні, соціально-демографічні та ін.

За часом впливу фактори соціально-економічного розвитку підприємства можна характеризувати як довгострокові – їхня дія має віддалені наслідки (міжнародні, економічні, соціально-демографічні, науково-технічні); середньострокові – їхня дія проявляється не одразу (постачальники, споживачі, конкуренти, посередники); короткострокові – ці фактори негайно здійснюють вплив на розвиток підприємства (організаційні, виробничі, маркетингові, виробничі, фінансові).

За прогнозованістю можна виділити три групи факторів – фактори, які неможливо спрогнозувати (наприклад, політична стабільність, рівень безробіття, динамізм правового середовища, якість життя населення); фактори, які можливо спрогнозувати частково (вартість сировини, загроза появи нових конкурентів, надійність посередників);  прогнозовані фактори (фінансові, кадрові, виробничі, організаційні фактори).

За характером дії можуть бути постійно діючі фактори (систематичні, регулярні); періодичні фактори; неперіодичні фактори; випадкові, одиничні фактори. Постійно діючі фактори завжди присутні і постійно здійснюють вплив на соціально-економічний розвиток підприємства, можуть бути спрогнозовані: постачальники, споживачі, конкуренти, посередники, фінансові, кадрові, виробничі, організаційні фактори. Періодичні фактори з’являються через певний період часу і їх можна відстежити: макроекономічні, правові, соціально-демографічні. Неперіодичні фактори неможливо відстежити, вони з’являються через різні періоди: політичні, науково-технічні, міжнародні. Випадкові фактори діють не постійно, випадково: екологічні, природно-кліматичні.

Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. У результаті проведених досліджень визначено фактори соціально-економічного розвитку підприємства за різними ознаками, запропоновано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища соціально-економічного розвитку підприємства. Результати дослідження можуть бути використані при розробці рекомендацій щодо підвищення рівня соціально-економічного розвитку суб’єктів господарювання. Враховуючи те, що велике промислове виробництво потребує більше часу і зусиль для адаптації до складних ринкових умов і невизначеності зовнішнього середовища соціально-економічний розвиток стає можливим лише при об’єднанні зусиль усіх виробників і державних органів управління. При цьому обов’язково повинні враховуватись регіональні особливості і ресурсний потенціал кожного учасника такого об’єднання. Тому подальші дослідження будуть спрямовані на формування концепції управління соціально-економічним розвитком підприємства з урахуванням інтересів регіону на основі кластерного підходу.

Список використаних джерел:

1. Калинеску Т.В., Гречишкина Е.А.[1] Проблемы социально-экономического развития предприятий в условиях экономического кризиса // Научный информационный журнад «Бизнес Информ». – 2009. – №4 (1). – С. 66 – 69
2. Гречишкіна О.О. Концептуальні засади управління соцціально-економічним розвитком підприємства // Економічний простір: Збірник наукових праць. – №28/2. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – С. 154 – 158
3. Харрингтон Дж. Совершенство управления изменениями / Пер. с англ. В.Н. Загребельного; Под науч. Ред. В.В. Брагина. – М.: РИА «Стандарты и качество», 2008. – 192 с.
4. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М,  2006. – 495 с.
5. Тенденции развития предприятия (Социально-экономический аспект) / О.В. Козлова, З.П. Румянцева, Ю.Д. Турусин и др.; Под ред. О.В. Козловой. – М.: Экономика, 1987. – 270 с.
6. Астапов К.Л. Особенности развития экономических систем в современных условиях // Вестник Московского университета. Серия 6. Экономика. – 2005. – №4. – С. 68 – 85
7. Говорушко Т.А. Ефективність розвитку малого підприємництва у харчовій промисловості в Україні: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня докт. екон. наук: 08.00.04 / Національний університет  харчових технологій. – Київ, 2008. – 38 с.
8. Печеркина Е.В. Классификация факторов конкурентоустойчивости предприятия // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2005. – №8. – С. 89 – 95