http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Skhid/2011_5/13.pdf

О.О. НЕДОБЄГА 

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТИМУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Постановка проблеми. Постійне зростання невизначеності і динамічності середовища істотно підвищують рівень вимог до систем моніторингу і стимулювання соціально-економічного розвитку регіону. Однак, сьогодні спостерігається низька якість управління соціально-економічним розвитком, і це здійснює негативний вплив як на ефективність розвитку регіону, так і на функціонування підприємств регіону.

В умовах ринкової економіки, коли регіони України характеризуються різним рівнем соціально-економічного розвитку, важливе значення має дослідження проблеми оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону, оскільки це дасть змогу керівним органам  забезпечити розв’язання такого завдання, як формування управлінських рішень, спрямованих на досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку як регіону, так і його підприємств, на основі своєчасної обробки необхідної інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи ефективність стимулювання соціально-економічного розвитку регіону, хотілося б зупинитись на визначенні таких понять, як «стимул» та «ефективність».

«Стимул» (від латинського stimulus – загострена палка) визначається [1, с. 518] як причина, що спонукає до діяльності, створює сприятливі умови для розвитку чого-небудь. Відповідно «стимулювати» – значить [2, с. 430] створювати умови, прискорювати, посилювати, поліпшувати здійснення чого- небудь. Отже стимулювання соціально-економічного розвитку регіону ми будемо розглядати як спонукання усіх суб’єктів господарської діяльності і регіону до підвищення рівня їхнього соціально-економічного розвитку шляхом створення належних умов господарювання і збалансування, задоволення інтересів сторін.

Що стосується ефективності, то зазвичай дане поняття розглядається [3, с. 875] як результативність процесу, операції, проекту, що визначається як відношення ефекту, результату до витрат, які призвели до його отримання. В. Н. Тарасевич [4, с. 124] стверджує, що ефективність має зворотний зв’язок (вплив) з усіма економічними категоріями господарського механізму, і формулює такі висновки: 1) у динаміці ефективності виражається рівень використання потенційних можливостей або економічного розвитку країни, регіону та підприємств, які вони мають в певних конкретно-історичних умовах; 2) характер зміни ефективності може свідчити про рівень відповідності форм і методів реалізації економічних законів і категорій, їх об’єктивної сукупності і напрямків дій, про потенційні здатності господарського механізму забезпечити умови для найбільш повної реалізації потенціалу економічної структури; 3) форми і показники ефективності повинні пронизувати всю структуру державного регулювання економіки, бути однією з основ прийняття управлінських рішень на всіх рівнях господарювання.

Т. В. Калінеску [5, с. 135] підкреслює, що економічна ефективність – це кількісний показник якісних змін, який виражається у прирості національного продукту в умовах зростання споживання і обмеженості ресурсів.

Якщо ж говорити про ефективність з позиції регіонального розвитку, слід зупинитись на існуючих підходах щодо цього питання. Так, В. П. Орешин і Л. В. Потапов [6, с. 169] говорять, що ефективність економіки регіону має двосторонню направленість: по-перше, це співвідношення досягнутих результатів господарської діяльності регіону з величиною виробничих витрат (тобто внутрішня ефективність економіки регіону); по-друге, це ступінь участі даної територіальної одиниці в розв’язанні загальнонаціональних завдань. Автори відокремлюють інтегральний показник (співвідношення обсягів валового регіонального продукту з величиною витрат) та часткові (продуктивність праці, матеріаломісткість, трудомісткість і фондомісткість).

Т. С. Максимова [7, с. 75] для оцінки економічної ефективності регіонального розвитку пропонує використовувати показники продуктивності живої праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі та зарплатовіддачі.

Д. В. Саєнко [8, с. 76––77] висуває пропозицію оцінювати ефективність з урахуванням функції регіону в макроекономічній моделі держави на підставі відповідних критеріїв, які повинні відображати результативність функціонування і розвитку регіональної економічної системи, виявляти ступінь раціонального використання ресурсів, результативність розміщення продуктивних сил, специфіку умов і факторів економічної діяльності в регіоні.

Отже, оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону представляє собою визначення результативності застосування тих чи інших стимулів для досягнення поставленої мети. При цьому слід зазначити, що оцінювання ефективності стимулювання багато в чому схоже з будь-яким оцінюванням ефективності розвитку регіону. Однак, суттєвою відмінністю є те, що показники єфективності стимулювання залежать від стратегічних цілей, поставлених завдань і умов їх ров’язання.

Оцінювання ефективності стимулювання  соціально-економічного розвитку регіону є досить складним процесом, оскільки не існує єдиної системи критеріїв і |факторів|показників. Тому метою даного дослідження є формування такої систему оцінювання, яка б відображала отримані результати та дозволяла вирішити ряд  проблем, пов’язаних з аналізом виконання планів господарської діяльності; виявленням резервів збільшення соціально-економічних результатів і вибором найбільш доцільних напрямків подальшого розвитку; прогнозуванням і плануванням;  організацією економічного стимулювання розвитку; підвищенням соціальної ефективності регіону.   

Виклад основного матеріалу. У загальному вигляді критерій – це головна ознака, що використовується для кількісного аналізу оцінки рівня ефективності певного управлінського рішення [9, с. 41].  Критерій соціально-економічного розвитку регіону можна визначити як мірило досягнення певних цілей і підвищення рівня життя населення за підсумками функціонування регіону.

У процесі формування показників оцінювання ефективності стимулювання  соціально-економічного розвитку регіону можна запропонувати наступні критерії відбору показників: критерій загальних результатів; продуктивності; економічності; інноваційний критерій; соціальний та екологічний критерії; критерій ефективності управління.

Кожен з зазначених критеріїв є складною величиною, яка характеризує певні сторони соціально-економічної діяльності регіону. Треба зазначити, що ці критерії тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок можна представити  у вигляді піраміди (рис. 1). Ті критерії, що знаходяться на нижчому рівні, забезпечують виконання тих, що знаходяться вище.

В умовах сьогодення оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку у регіонах або відсутнє, або недосконале. Переважно таке оцінювання складається з критеріїв, які неправильно сформульовані, практично непов’язані між собою або неузгоджені з організаційними стратегіями, процесами управління і можливостями рівнів управління, підсистемами та елементами системи регіонального управління. Для вирішення проблеми недосконалого оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону пропонується використовувати ключові показники ефективності[1] (KPI). Ключовими показниками ефективності прийнято називати обмежений набір основних параметрів, які використовуються для відстежування і діагности результатів діяльності компанії і подальшого ухвалення на їх основі управлінських рішень [10].

Рис. 1. «Піраміда» взаємозв’язків критеріїв ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону

Для того, щоб система ключових показників ефективності добре функціонувала, вона повинна бути адаптованою до конкретних умов і завдань кожного регіону чи його структурної одиниці; розрахунок показників має відбуватися на основі лише достовірної інформації. Крім того,  слід використовувати невелику кількість ключових показників ефективності, зрозумілих і узгоджених зі стратегічними цілями стимулювання розвитку регіону. Саме обмежена кількість показників приводить до більш об’єктивної і значущої оцінки. Можна сказати, що KPI – це інструмент вимірювання поставлених цілей. Після впровадження системи KPI слід регулярно перевіряти й оновлювати ключові показники з метою забезпечення їхньої релевантності.

Оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону на основі ключових показників ефективності пропонується здійснювати у чотири етапи. Перший етап є підготовчим. На цьому етапі відбувається формування робочої групи, яка відповідає за створення і впровадження ключових показників ефективності. Після цього визначаються стратегічні і тактичні цілі і задачі за основними напрямками діяльності регіону. Для цього доцільно використовувати методологію збалансованої системи показників, в основі якої і лежать KPI. Головна відмінність ключових показників ефективності від інших показників ефективності полягає в тому, що KPI орієнтовані на стратегічні цілі соціально-економічного розвитку, є взаємопов’язаними між собою і згруповані за окремим напрямами. Ці напрями обирає для себе кожен регіон в залежності від стану, у якому знаходиться і від обраної стратегії розвитку. Потім розробляються документи, що регламентують впровадження KPI у регіоні. Далі уточнюються функції і відповідальність структурних підрозділів за напрями соціально-економічного розвитку регіону.

Якщо взяти за стратегічну ціль підвищення якості життя населення регіону, можна представити стратегічну карту наступним чином (рис. 2). Оскільки фінанси є однією з ключових складових збалансованої системи показників, саме вони очолюють дерево цілей стимулювання соціально-економічного розвитку регіону і полягають у збільшенні надходжень до місцевих бюджетів і, відповідно, підвищенні регіональної спроможності фінансувати соціальні та інноваційні програми.  На другому рівні знаходиться ринкова складова. Для досягнення стратегічної цілі важливим є підтримка бізнесу в регіоні і розвиток ринкової інфраструктури. На цьому ж рівні знаходяться такі цілі, як збільшення обсягу валової реалізованої продукції регіону (ВРП) і підвищення лояльності споживачів і постачальників товарів. Ці завдання забезпечується завдяки цілям третього рівня збалансованої системи показників, до яких належать впровадження інноваційних технологій, підвищення якості продукції і продуктивності праці.

Рис. 2. Стратегічна карта стимулювання соціально-економічного розвитку регіону

Далі знаходиться складова «Населення», до цілей цього рівня відносяться  покращення демографічної ситуації в регіоні, забезпечення зайнятості та добробуту населення, посилення освітнього та наукового потенціалу, розвиток соціальної і культурної інфраструктури. П’ятий рівень представлено завданнями щодо поліпшення стану екологічного стану зовнішнього середовища регіону, раціонального використання ресурсів і запровадження енергозберігаючих технологій.

Другий етап – розробка, починається з визначення критичних факторів успіху регіону за основними напрямками. Критичні фактори успіху – це ті заходи з реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожен регіон повинен забезпечити (або прагнути до цього), щоб бути конкурентноздатним. Можна сказати, що від цих факторів залежить досягнення цілей соціально-економічного розвитку регіону.

З урахуванням запропонованої вище стратегічної карти критичні фактори успіху регіону за основними аспектами розвитку можна представити наступним чином:

1. фінанси: підвищення доходів місцевих бюджетів; зменшення витрат; збільшення обсягів реалізації продукції;
2. ринок: створення цілісної та ефективної системи підтримки малого і середнього бізнесу в регіоні; розширення бізнес-інфраструктури; створення сприятливого бізнес-клімату;  виконання умов договорів зі споживачами і постачальниками; своєчасність розрахунків;
3. виробництво: підвищення продуктивності праці; забезпечення високої якості продукції; зменшення браку; використання інновацій у виробничому процесі; розробка нових видів продукції; використання сучасних технологій; своєчасність розрахунків;
4. населення: стимулювання народжуваності з наданням багатодітним сім’ям широкого кола податкових та соціальних пільг; створення робочих місць в усіх сферах економічної діяльності, забезпеченні гарантій зайнятості у процесі реструктуризації підприємств; збільшення заробітної плати працівників; забезпечення розвитку соціальної та культурної інфраструктури; забезпечення доступної системи освіти та підвищення кваліфікації працівників;
5. зовнішнє середовище: раціональне використання земельних, водних, рекреаційних та інших природних ресурсів, створення умов для їх відновлення; збалансування соціально-економічного розвитку поселень і прилеглих до них територій; удосконалення системи збирання, вилучення, переробки та знешкодження побутових і промислових відходів; використання енергозберігаючих технологій.

Після визначення критичних факторів успіху формуються ключові показники ефективності. При цьому максимальна увага повинна бути зосереджена на невеликій кількості показників.  На цьому ж етапі здійснюється розробка зручних форм звітності з KPI і системи мотивації відповідно до розроблених KPI. Система ключових показників ефективності може розглядатися як основа системи мотивації окремих працівників, підприємців і промислових підприємств. Вимірюючи долю кожного учасника у досягненні стратегічних цілей регіону, можна розробити систему мотивації за принципом виконаних робіт.

У нашому випадку для оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням запропонованих вище стратегічної карти та ключові факторів успіху систему ключових показників можна представити наступним чином (табл. 1).

Таблиця 1

Система ключових показників оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону

 На третьому етапі відбувається впровадження системи KPI, а саме: ознайомлення учасників господарського процесу з ключовими показниками ефективності і системою мотивації; впровадження ключових показників ефективності, форм звітності і системи мотивації, а також впровадження інформаційної системи для розроблених  KPI .

Четвертий етап – удосконалення, оскільки після впровадження ключових показників ефективності необхідно постійно перевіряти її доцільність. Моніторинг системи KPI у процесі її функціонування дозволяє визначити недоліки і зробити необхідні удосконалення.

За запропонованою вище схемою можна здійснювати й оцінювання стимулювання соціально-економічного розвитку окремих підприємств. Крім того, на нашу думку, неможливо не враховувати стратегічні цілі підприємств при формування стратегічної карти стимулювання соціально-економічного розвитку регіону, оскільки саме підприємства є основною ланкою господарства і визначають ділову активність регіону. Тому, оцінювання ефективності стимулювання  соціально-економічного розвитку підприємств, розташованих на певній території, буде сприяти підтримці міцного та стійкого фінансового стану не лише окремих суб’єктів господарювання, а і їхнього зовнішнього середовища – регіону, держави та, що більш важливіше, – населення, що мешкає у цих адміністративних одиницях.

Висновки

Підводячи підсумок, підкреслимо, що науковою новизною дослідження у теоретичному плані є пропозиція використовувати ключові показники для оцінювання ефективності стимулювання соціально-економічного розвитку регіону та його господарюючих суб’єктів. Крім того, автором запропоновано етапи розробки та впровадження ключових показників ефективності, стратегічну карту та систему ключових показників ефективності. Практична значущість характеризується можливістю здійснювати комплексне оцінювання стимулювання соціально-економічного розвитку регіону і використовувати систему мотивації, яка базується на внеску кожного окремого суб’єкта господарювання у досягнення стратегічних цілей регіону.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Толковй словарь русского языка: В 4 т. Т. 4 / Под ред. проф.  Д. Ушакова. –– М.: Терра, 1996.–– 752 с.

2. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. Т. 3. / Укл. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко.–– К.: Вид-во «Аконіт», 2003.–– 856 с.

3. Борисов А. Б. Большой экономический словарь/ А. Б. Борисов. –– М.: Книжный мир, 2002. –– 895 с.

4. Тарасевич В. Н. Эффективность общественного производства: сущность и механизмы роста / В. Н. Тарасевич. –– К.: Вища шк., 1991. –– 191 с.

5. Калінеску Т. В. Методологія аналізу і оцінки ефективності переміщення сфери діяльності підприємств: монографія / Т. В. Калінеску. –– Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. –– 280 с.

6. Орешин В. П. Управление региональной экономикой / В. П. Орешин, Л. В. Потапов. –– М.: ТЕИС, 2003. –– 330 с.

7. Максимова Т. С. Регіональний розвиток (аналіз і прогнозування): монографія / Т. С. Максимова. –– Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. –– 304 с.

8. Саєнко Д. В. Визначення критеріїв та показників регіональної ефективності відтворювальних процесів / Д. В. Саєнко // Регіональна економіка. –– 2005. –– №2. –– С. 75––84.

9. Устенко О. Л. Экономика предприятия: [метод. пособие] / О. Л. Устенко. –– [3-е изд., испр.] –– К.: МАУП, 2000. –– 44 с.

10. Бугров Д. Метрика эффективности [Електронний ресурс] –– Вестник McKinsey. –– 2003. –– №1 (3). ––  Режим доступу до журн.: http://www.cfin.ru/management/controlling/mgt_productivity.shtml