Приветствую Вас, Гость
Главная » 2012 » Январь » 19 » Антіпов О.М., Гречишкіна О.О. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЯК ЗАСІБ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
18:25
Антіпов О.М., Гречишкіна О.О. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЯК ЗАСІБ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Антіпов О.М., Гречишкіна О.О.  

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ЯК ЗАСІБ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 Вступ. Прибуток є однією з основних категорій  фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки він є джерелом  фінансування подальшого розвитку підприємства, надання робочих місць, забезпечення оплати праці та соціального страхування працівників, розробки нових проектів і т.п. Існування прибутку безпосередньо пов’язане з категорією «витрати виробництва» і є частиною додаткової вартості, яка залишається після їх покриття. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні є собівартість продукції [1, с.95]. Тому визначення фінансового результату господарської діяльності підприємства неможливе без обчислення собівартості, оскільки зниження рівня витрат на виробництво продукції є  важливим резервом збільшення прибутку від реалізації.

Ґрунтуючись на класифікаційних ознаках, запропонованих Павловим Н.М. [2, с.18] і Єрмоленко М.М. [3, с.161], можна навести наступну класифікацію витрат (див.табл.1).

Таблиця 1

Класифікація витрат

ознаки

витрати

1. За видами діяльності

Фінансові

Пайові

Надзвичайні

Операційні

Інші

2. За видами витрат

За економічними елементами

За статтями калькуляції

3. За місцем виникнення витрат

Загальновиробничі

Адміністративні

Збутові

Невиробничої сфери

Іншої діяльності

4. За способом перенесення вартості на продукцію

Прямі

Непрямі

5. З швидкістю окупності 

Поточні

Довгострокові

6. За ступенем еластичності до обсягу виробництва

Змінні

Постійні

Змішані

 

Питання управління витратами  досліджується багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, Бланк А.І. [4, с.157] основною метою управління операційними витратами вважає оптимізацію їх суми й рівня, що забезпечить високі темпи розвитку операційної діяльності та досягнення запланованого обсягу прибутку. Крім того, він виділяє дві групи факторів, які впливають на формування витрат: внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх факторів належать: обсяг виробництва та реалізації продукції; склад продукції, що виробляється та реалізується; тривалість операційного циклу; рівень продуктивності праці; стан виробничих основних фондів; забезпеченість власними оборотними активами. До зовнішніх факторів відносяться: темпи інфляції в країні; зміна видів та ставок податкових платежів, що входять до складу операційних витрат; рівень розвитку окремих сегментів товарного ринку; зміна рівня державних орендних ставок. В управлінні витратами Бланк І.А. пропонує використовувати механізм «операційного лівериджу», калькулювання собівартості продукції, а також планування операційних витрат.

Череп А.В. [5, с.27] до важливіших функцій управління витратами  відносить наступні: облік, калькулювання, аналіз, координацію, контроль, мотивацію, організацію та планування.

Поддєрьогін  А.М. [1, с.96]  стверджує, що для ефективного управління витратами  доцільно використовувати їх відповідну класифікацію, яка може використовуватись у процесі обліку, аналізу, планування та контролю витрат.

Альбрехт Дайле  [6, с.38] представляє затрати у вигляді кубу, три ребра якого відповідають осям координат, на кожній з яких показана одна з груп витрат: в залежності від способу обліку – прямі та непрямі; в залежності від цільового призначення – граничні та постійні  витрати; з точки зору впливу на них – короткострокові  та довгострокові. Цей куб використовується для складання звіту за витратами.

Бочаров В.В. [7, с.74] для управління витратами пропонує використовувати  аналіз беззбитковості, базою якого є характер поведінки витрат та їх класифікація на постійні та змінні.

Отже, майже всі українські автори в управлінні витратами підприємства виділяють такі основні напрямки: використання «операційного лівериджу»,  калькування собівартості продукції, планування операційних витрат та аналіз беззбитковості. Дослідження західних вчених спрямовані у більш практичному русі, але не завжди результати цих досліджень можливо використовувати для українських підприємств. Тому на порядку денному стоїть питання адаптації іноземного досвіду до української дійсності.

Постановка завдання. Оскільки витратиосновний обмежувач прибутку і одночасно головний фактор, що впливає на обсяг виробництва та пропозиції, то створення ефективної системи управління витратами з метою досягнення високих результатів діяльності  підприємства є метою цього дослідження.

Результати дослідження. Узагальнення управління витратами [4, с. 19] дозволило оцінити ефективність використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.  Згідно з поставленою метою основними завданнями управління витратами підприємства є: отримання точних і повних даних про діяльність підприємства; встановлення витрат за основними функціями управління; їх розрахунок у розрізі виробничих підрозділів підприємства; визначення динаміки, виявлення технічних способів виміру та контролю, мінімізація на одиницю продукції та пошук резервів зниження витрат на всіх етапах діяльності підрозділів підприємства.

Розв’язати ці завдання можливо за допомогою запропонованої  системи управління витратами підприємства (див. рис.1).

 

Рис.1. Модель системи управління витратами підприємства

Як бачимо, всі елементи системи знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. У процесі реалізації даної системи перш за все потрібно сформувати інформаційно-аналітичну базу, яка б містила всебічні дані про витрати підприємства. Джерелами інформації аналізу витрат на виробництво є планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи використання ресурсів; звітність підприємства, а також дані обліку (первинні документи, відомості, зведення, реєстри відпущених матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, технологічна документація). На базі цієї інформації здійснюється подальше калькулювання, нормування та  планування (поточне і перспективне) витрат. Головною метою економічного аналізу є виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво та реалізацію та забезпечення прибутку. Аналізуючи рівень витрат, необхідно оцінити загальний рівень витрат, на одну гривню товарної продукції, прямі матеріальні, прямі трудові витрати, а також калькуляційні статті собівартості продукції.  Контроль дозволяє розкрити та усунути виникаючи у процесі діяльності відхилення від плану, сформувати відповідні рішення щодо можливостей оптимізації витрат виробництва. За такою системою процес управління витратами є безперервним. 

Висновки. Отже, вдосконалення управління витратами підприємства слід розглядати як один з головних напрямків фінансового менеджменту підприємства. Для максимізації прибутку та ефективного формування і планування витрат підприємства доцільно використовувати запропоновану систему управління, практична цінність якої полягає в тому, що вона дає змогу оптимізувати обсяг витрат  підприємства для забезпечення більш високої результативності його діяльності. Подальші дослідження будуть спрямовані на вдосконалення та автоматизацію даної системи.

Перелік використаної літератури: 

1.    Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. пол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 4-е видавництво перероблене та доповнене. – К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.

2.    Павлова Н.М. Про методику дослідження структури витрат підприємства за видами діяльності та елементами витрат//Фінансовий контроль. – 2006. – №4. –С.17-19

3.    Єрмоленко М.М. та ін.  Фінансовий менеджмент: Курс лекцій/За ред. .д.е.н., проф. Єрмоленка М.М. – К.: Національна Академія управління, 2004. – 506с.

4.    Бланк И.А. Финансовый менеджмент:Учебный курс. –2-е узд., перераб. И доп. – К.: Ольга, Ника-центр,2004. – 656с.

5.    Череп А.В. Управління витратами суб’єктів господарювання. Ч 1: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 368с.

6.    Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем./Под ред. М.Л.Лукашевича, Е.Н. Тихоненковой. – М.: Финансы и статистика, 2005. – 336с.

7.    Богачов В.В. Финансовый инжиниринг. – СПб: Питер, 2004. – 400с. 

Категория: Прибуток підприємства | Просмотров: 1330 | Добавил: Aspelena | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]